Художник Макс Максимів представить свій проект на фестивалі молодих українських художників «Сьогодні, що так і не настало»

Художник Макс Максимів представить свій проект на фестивалі молодих українських художників «Сьогодні, що так і не настало»

Про фестиваль:
Світу, яким ми його знали, не існує, а вже завтра не існуватиме того світу, який ми вдаємо, що знаємо сьогодні. Тонкі лінії, які розділяли гомогенний час на минуле, теперішнє та майбутнє, виявляються розмитими. Теперішнє твориться водночас майбутнім, як результат превентивних політик, та минулим – постмодерністське, посткомуністичне, постісторичне, пост-Інтернет.
67 проектів представлять бачення українських молодих митців про «Сьогодні, що так і не настало» на Фестивалі молодих українських художників у Мистецькому арсеналі з 28 вересня по 29 жовтня 2017 року.

Засновник Фестивалю молодих українських художників – Міністерство культури України
Організатори – Мистецький арсенал та Національний художній музей України.

Про проект Макса Максиміва:
„ГЕНЕЗИС” Максима Максиміва – це фантасмагоричне плетиво асоціацій, „збій” в офіційній версії еволюції та лінеарності розвитку життя, історичного процесу. Десь в корені проекту Максима Максиміва криється проблематика часопростору. Не часу і простору, як диференційованих окремішних категорій, а нерозривного поняття, пра-сутності всього сущого…
Проект розкривається через унікальну „мову” – це жорсткий подразник чи не всіх можливих чуттів за „стерильної” статики творів. На рівні проекції митець грається, зачіпаючи ментальний „тактил”, формуючи спроектовані голографії крізь рефлексії людської свідомості. І це цікава гра, елітарна гра для „інтелектуальної розваги”, для справжньої публіки. Активне використання образів, як-от потрісканої від засухи землі, містифікаційних пластів викопних черепашок, самих кісток врешті-решт, діють не лише на людську свідомість, але й не менш важливу підсвідомість.
Митець повертається до першооснови мистецтва – гри. Апелюючи до пра-минулого, Максим Максимів вибудовує власний наратив, особливу концепцію діалектики поміж давнім (прадавнім, викопним…) та сучасним-надсучасним тонко вплітаючи сюди футуристику пророцтв. Граючись у „біо-LEGO”, своєрідний конструктор, містифікацію біоінженерії, митець створює не лише нову псевдо морфологію окремих видових об’єктів, але проектує нову дійсність, що існує не диференційовано та паралельно, а активно взаємодіє з нами, середовищем нашої екзистенції.
Цікавим доповненням до пластики малих форм стали монотипії Максима Максиміва. Їхні композиції, як правило, вписані в квадрат, що є символом землі. На їхній площині розгортаються абстрактні композиції, що сповнені особливої динаміки та просторової глибини. Напівпрозорі шари фарби межують з пастозними кольоровими плямами часто суперечливими по контрасту, що апелює до певної психоделіки, емоційного надриву. Часто фарбовий шар утворює не лише витіювату текстуру, але й не менш цікаві структурні складові, що наближаються до своєрідного рельєфу.
Арт-проектові Максима Максиміва „ГЕНЕЗИС” притаманна й певна тематична дуальність. Крізь творчість митця можна простежити витоки проекту „ГЕНЕЗИС”, а також його подальший розвиток, своєрідну внутрішню мікро-еволюцію задуму. Через містифікаційні образи комах „Зникаючих видів” Максим Максимів звертається до тематики біоніки, розвиваючи технічну серію, що сповнена рис апокаліптичної пост-урбанізації та техногенності. Також митець майстерно проектує своєрідні нео-апокрифи в сучасному мистецтві, що є справді новим та несподіваним, ревіталізує давню тематику „Страшного Суду” в новому ключі, „авангардизує” сюжетність Мікеланджело, Дюрера, Лукаса Кранаха Старшого та Молодшого крізь призму ХХІ століття з його специфічними засобами та сприйняттям.
Арт-проект „ГЕНЕЗИС” – це не замкнена ідейна структура. Концепція проекту передбачає особливу мобільність. „ГЕНЕЗИС” – це рідкісний випадок проекту, якому притаманна специфічна метаморфозність. Проект „ГЕНЕЗИС” можна порівняти із плинністю ртуті, що попри зміну форми та свою всеперетікаючість та всепроникність, зберігає дивовижну органічну цілісність, особливий взаємозв’язок поміж усіма творами експозиції, що може піддаватися трансформаціям та розмаїтим способам перебудови, наче мистецький куб-шарада-головоломка з його безмежним прочитанням.
Активна архітектоніка компільовано-збірної скульптури та пластики малих форм, гербарій, монотипія, інсталяція – це далеко не весь спектр того, що являє собою „ГЕНЕЗИС” Максима Максиміва, адже митець вибудовує свої творіння прецизійно, наче насиляючи на ідейну нитку все нові й нові смислові пацьорки…
Іван Дудич,
дослідник мистецтва